Так заробляють іммігранти в Норвегії. Порівняли їхні зарплати з громадянами країни фіордів

У Норвегії розрив у заробітній платі між іммігрантами та особами, народженими в країні, становить у середньому 15–20%. Хоча при порівнянні людей, які виконують ту ж саму роботу для того ж самого роботодавця, різниця зменшується до близько 3–4%, сегрегація на ринку праці відіграє вирішальну роль. Це означає, що іммігранти рідше потрапляють у професії та компанії, які пропонують вищу оплату праці, що суттєво впливає на їхнє економічне становище.

Дослідження також показують, що діти іммігрантів у Норвегії досягають кращих результатів на ринку праці. Різниця з однолітками з немігрантських родин вже менша.

Дослідження базувалося на адміністративних даних, що охоплюють понад 13,5 мільйонів працівників у дев’яти країнах: Канаді, Данії, Франції, Німеччині, Нідерландах, Норвегії, Іспанії, Швеції та США. Використовувалися методи внутрішньогалузевого, внутрішньопрофесійного, внутрішньозаводського та внутрішньопосадового порівняння.

Завдяки цьому вдалося відокремити ефект різниці в оплаті праці в межах одного робочого місця від наслідків професійної сегрегації. Результати показали, що аж 74% різниці у заробітках пояснюється тим, що іммігранти частіше працюють на гірше оплачуваних посадах.

Результати для Норвегії вписуються у ширшу картину досліджених країн, де подібні механізми спостерігаються незалежно від структури ринку праці та інституцій. У випадку Норвегії та інших скандинавських країн розрив у зарплатах менший, ніж в Іспанії чи Канаді, де іммігранти заробляють у середньому на 28–29% менше за осіб, народжених у країні. У Швеції ж не зафіксовано суттєвих відмінностей в оплаті праці в межах одного робочого місця, хоча загальні різниці все ще зумовлені професійною сегрегацією.

Дослідження показують, що в Норвегії та інших розвинених країнах ключовим джерелом розриву в оплаті праці між іммігрантами та місцевими є обмежений доступ до професій з вищими заробітками. Сама різниця в оплаті за ідентичну роботу значно менша і не пояснює більшості розбіжностей.

Результати свідчать, що політика ринку праці повинна зосереджуватись на розширенні доступу іммігрантів до краще оплачуваних посад. Наразі її метою є моніторинг рівності оплати в межах одного робочого місця.