Дослідження вписується у багаторічну дискусію щодо ситуації мігрантів у Норвегії.
stock.adobe.com/licencja standardowa
Іммігранти в Норвегії та інших країнах з високим рівнем доходів у середньому заробляють менше, ніж особи, народжені в цих державах. Останні дослідження вказують, що головною причиною різниці в оплаті праці є не нижча зарплата за ту ж саму роботу, а обмежений доступ іммігрантів до краще оплачуваних посад. Аналіз охопив дев’ять країн, зокрема Норвегію, і дозволив детально визначити джерела різниць у доходах.
У Норвегії розрив у заробітній платі між іммігрантами та особами, народженими в країні, становить у середньому 15–20%. Хоча при порівнянні людей, які виконують ту ж саму роботу для того ж самого роботодавця, різниця зменшується до близько 3–4%, сегрегація на ринку праці відіграє вирішальну роль. Це означає, що іммігранти рідше потрапляють у професії та компанії, які пропонують вищу оплату праці, що суттєво впливає на їхнє економічне становище.
Дослідження також показують, що діти іммігрантів у Норвегії досягають кращих результатів на ринку праці. Різниця з однолітками з немігрантських родин вже менша.
Іммігранти без шансів на хорошу посаду
Дослідження базувалося на адміністративних даних, що охоплюють понад 13,5 мільйонів працівників у дев’яти країнах: Канаді, Данії, Франції, Німеччині, Нідерландах, Норвегії, Іспанії, Швеції та США. Використовувалися методи внутрішньогалузевого, внутрішньопрофесійного, внутрішньозаводського та внутрішньопосадового порівняння.
Завдяки цьому вдалося відокремити ефект різниці в оплаті праці в межах одного робочого місця від наслідків професійної сегрегації. Результати показали, що аж 74% різниці у заробітках пояснюється тим, що іммігранти частіше працюють на гірше оплачуваних посадах.
Іммігранти в Норвегії працюють, зокрема, у будівельній галузі.Фото: Pexels
Норвегія — не рай для іммігрантів?
Результати для Норвегії вписуються у ширшу картину досліджених країн, де подібні механізми спостерігаються незалежно від структури ринку праці та інституцій. У випадку Норвегії та інших скандинавських країн розрив у зарплатах менший, ніж в Іспанії чи Канаді, де іммігранти заробляють у середньому на 28–29% менше за осіб, народжених у країні. У Швеції ж не зафіксовано суттєвих відмінностей в оплаті праці в межах одного робочого місця, хоча загальні різниці все ще зумовлені професійною сегрегацією.
Робота для іммігранта? Гірша, ніж для громадянина
Дослідження показують, що в Норвегії та інших розвинених країнах ключовим джерелом розриву в оплаті праці між іммігрантами та місцевими є обмежений доступ до професій з вищими заробітками. Сама різниця в оплаті за ідентичну роботу значно менша і не пояснює більшості розбіжностей.
Результати свідчать, що політика ринку праці повинна зосереджуватись на розширенні доступу іммігрантів до краще оплачуваних посад. Наразі її метою є моніторинг рівності оплати в межах одного робочого місця.
Дослідження під назвою «Immigrant–native pay gap driven by lack of access to high-paying jobs» було підготовлено міжнародною командою науковців під керівництвом Аре Скеє Хермансена з Університету Осло. У проєкті брали участь дослідники, зокрема, з University of California в Ірвайні та Берклі, Stockholm University, Copenhagen Business School, Sciences Po в Парижі, University of Groningen, Frankfurt School of Finance and Management та Statistics Canada. Результати були опубліковані у 2025 році в журналі «Nature».