Не танки і дрони. Норвегія знає, як Росія може атакувати

Професор Тормод Хейєр з Норвезької військової академії вважає, що Росія не наважиться на відкритий військовий конфлікт з Європою. На думку Хейєра, вона використовуватиме гібридні дії, спрямовані на найбільш вразливі сфери держав. Сьогодні це одна з головних проблем безпеки.

За кілька років Норвегія збільшила оборонні витрати з 2 до майже 3,5% ВВП. В Європі мета — 5% до 2035 року. Осло замовило, зокрема, фрегати на 136 млрд NOK, танки Leopard на 23 млрд NOK, а також підводні човни та ракети на 114 млрд NOK. Хейєр вказує, що це реакція на найгірший, але найменш ймовірний сценарій. На його думку, Європа військово сильніша за Росію.

Європейські країни мають близько 2 млн військових проти 1,1 млн російських. Також у них близько 2100 винищувачів, тоді як у Росії — близько 1200. Європейські флоти численніші, а кількість підводних човнів залишається порівнянною. Росія ж домінує за кількістю ракет, у тому числі ядерних. Вона має близько 6000 ядерних боєголовок.

Хейєр вважає, що найбільш ймовірні — диверсії та операції впливу. Він вказує на перерізання кабелів, перебої з енергопостачанням, кібератаки та кампанії з дезінформації. Такі дії дешеві й важко виявляються. Їхня мета — викликати страх і підірвати довіру до державних інституцій.

Експерт підкреслює, що за реагування на такі загрози відповідають переважно поліція та цивільні структури. На його думку, вони не готові до дій державного масштабу. Прикладом є інцидент у грудні 2024 року на Балтиці, коли були пошкоджені енергетичні та комунікаційні кабелі. Справу розслідували як можливу диверсію.

Колишній глава оборони Сверре Дісен звертає увагу, що європейські сили розпорошені та по-різному підготовлені. На його думку, зростання витрат зумовлене головним чином скороченням присутності США в Європі.

Натомість глава норвезької оборони Ейрік Крістофферсен підкреслює, що гібридні загрози є постійним елементом безпекового середовища. Він вказує, що ключове значення має зміцнення тотальної оборони та стійкості суспільства, за які відповідають насамперед цивільні інституції.

Сверре Дісен підкреслює, що відсутність узгодженості в оборонному плануванні послаблює реальні можливості реагування Європи. На його думку, країни мають значні ресурси, але не завжди вони готові до швидкого використання. Він звертає увагу на різницю в пріоритетах безпеки між країнами. У цьому контексті він вказує на важливість координації дій цивільних і військових структур. Вона має охоплювати державну адміністрацію, правоохоронні служби та захист критичної інфраструктури.