Чи залежить норвезька система охорони здоров’я від іммігрантів? Цифри говорять дедалі більше

У 2025 році в норвезькому секторі охорони здоров’я та догляду працювали майже 88 тис. іммігрантів, зокрема люди, які приїжджають на роботу з-за кордону. Це на 32 тис. більше, ніж у 2015 році. Згідно з даними Статистичного управління Норвегії (SSB), їхня частка серед зайнятих за цей час зросла з 14,4 до 19,5 відсотка. Водночас збільшився попит на медичний персонал і працівників сфери догляду.

Найбільші зміни стосуються працівників сфери догляду. У 2025 році іммігранти становили 27,3 відсотка цієї професійної групи — 23 850 із 87 340 зайнятих. За десять років їхня частка зросла на 11,8 відсоткового пункту. Загальна кількість працівників сфери догляду за цей період зросла лише на 2 відсотки. SSB підрахувало, що якби кількість іммігрантів, які працюють за цією професією, залишилася на рівні 2015 року, зайнятість у цій групі скоротилася б на 10,4 відсотка.

Іммігранти також відіграють важливу роль серед лікарів і медсестер. У 2025 році вони становили 23,2 відсотка лікарів і 15,3 відсотка медсестер, зокрема спеціалізованих. У випадку останніх частка іммігрантів за десятиліття зросла на 2,8 відсоткового пункту. SSB зазначає, що однією з можливих причин повільнішого зростання є суворіші вимоги щодо визнання закордонних кваліфікацій медсестер.

Нестача кадрів уже помітна. Згідно з дослідженням Норвезького управління праці та соціального забезпечення (NAV), у 2026 році бракувало близько 3650 працівників сфери догляду та 2200 медсестер. Орієнтовна нестача лікарів становила ще 650 осіб. Прогнози вказують на подальше поглиблення проблеми. До 2040 року дефіцит у 14 вибраних професійних групах, пов’язаних із системою охорони здоров’я, може сягнути близько 42 400 штатних одиниць.

Однак зростання ролі працівників з-за кордону пов’язане з певними викликами. Прогнози SSB передбачають збереження імміграції на нинішньому рівні, а її обмеження могло б ще більше посилити нестачу персоналу. Тим часом інші країни також стикаються зі старінням суспільства та зростанням попиту на медичних працівників. Норвезька комісія з питань медичного персоналу звертала увагу на ризики, пов’язані з широким залученням іноземних кадрів, зазначаючи, зокрема, необхідність вивчення мови та можливість виїзду працівників до інших країн.

Важливе значення має також структура зайнятості. Майже 90 відсотків приросту кількості іммігрантів, які працюють у секторі охорони здоров’я та догляду з 2015 року, припало на посади, що вимагають безпосереднього контакту з пацієнтами. Водночас 31 відсоток працевлаштованих іммігрантів проживав у Норвегії понад 20 років, що свідчить про те, що значна частина цієї групи давно пов’язана з норвезьким ринком праці.