Норвегія лише для багатих? Нерівність найгірша з часів Першої світової війни

Перші підсумки податкових списків за 2024 рік підтверджують, що найбагатші знову збільшили свої статки. Лише половина мешканців Норвегії сьогодні має будь-яку податкову вартість майна, а її загальна сума за десятиліття подвоїлася. Це значно більше, ніж інфляція за той самий період, яка склала 36%.

Історик Оле Іннсет підкреслив у виданні E24, що подібний рівень нерівності востаннє спостерігався до 1919 року. Саме тоді люди, які отримували соціальну допомогу, вперше отримали право голосу.

Експерти звертають увагу, що на статистику вплинули також зміни правил оцінки акцій для податкових цілей. У 2022 році уряд знизив відсоткову знижку з 45 до 25%, що автоматично підвищило податкову вартість акцій.

Гаральд Хауге з юридичної фірми Wikborg Rein пояснює, що це призвело до різкого зростання вартості, задекларованої у податкових деклараціях. Хоча 2022 рік приніс неприродний стрибок, загальне зростання вартості статків з 2014 року все одно сягає 87%. Дані свідчать про стійку і сильну тенденцію до зростання.

Дослідники з Центрального статистичного бюро (SSB) нагадують, що зростання майнової нерівності триває з 70-х років. Рольф Ааберге зазначає, що, незважаючи на загальне зростання добробуту, різниця між найбагатшими та рештою мешканців знову наближається до рівнів, які були до Першої світової війни.

Людям без попередніх заощаджень стає все важче накопичувати капітал, оскільки значну частину їхнього бюджету поглинають витрати на життя. Ааберге підкреслює, що зупинити цю тенденцію можна лише радикальною зміною економічної політики. Він також зазначає, що нинішні механізми сприяють подальшому зростанню нерівності.

Дискусія щодо майна має також чітко виражений політичний вимір. Іннсет звертає увагу, що концентрація капіталу впливає на розподіл сил у суспільстві, оскільки гроші перетворюються на реальну владу.

Історик наводить приклад Сполучених Штатів, де найбільші статки можуть суттєво впливати на політичний процес через фінансування виборчих кампаній. На його думку, подібний напрямок може загрожувати соціальній згуртованості в Норвегії. Ааберге додає, що подальше зміцнення позицій невеликої групи матиме наслідки для всієї економіки.

Дебати щодо майбутньої форми економічної політики, ймовірно, лише посилюватимуться. Все більш помітні майнові відмінності змушують політиків шукати нові дії, які могли б вплинути на структуру власності.

У центрі уваги залишаються як податкові інструменти, так і роль держави у формуванні економічної рівноваги. З появою нових даних зростає значення питання, чи здатні нинішні механізми зупинити багаторічне зростання нерівності.