Повертається проблема норвезького лосося. Чи намагалися фермери обдурити державу?

Звіт про здоров'я риб за 2025 рік, підготовлений Ветеринарним інститутом, вказує на зниження смертності у норвезькій аквакультурі лосося. Однак організація Dyrevernalliansen стверджує, що дані можуть бути інтерпретовані таким чином, що вводить в оману. Проблема стосується способу класифікації втрат у вирощуванні. Частина риб не враховується у статистиці смертності.

Звіт базується на даних щодо риб, зареєстрованих як мертві. Однак він не охоплює всі втрати риб під час виробництва. В останні роки зростає частка втрат, які відносять до категорії «інші». Це означає, що все більша частина втрат не потрапляє до статистики смертності. В результаті показник смертності може знижуватися, навіть якщо реального покращення немає.

На думку Dyrevernalliansen, зміни у способі звітування можуть впливати на інтерпретацію даних. Якщо більше риб класифікується як «інші», кількість зафіксованих смертей зменшується. Однак загальна кількість втрачених риб може залишатися такою ж або навіть зростати. Тоді статистика створює враження покращення добробуту, хоча фактична ситуація не змінюється. Організація підкреслює, що ключовим є загальна кількість риб, втрачених до забою.

Dyrevernalliansen застерігає від поширення інформації про зниження смертності без надання повних даних щодо втрат. Така картина може впливати на громадську дискусію. Вона також може знижувати точність аналізу добробуту риб в аквакультурі. Організація зазначає, що статистика має дедалі більше значення у законодавчому процесі. Це стосується, зокрема, пропозицій щодо введення плати за втрати у вирощуванні.

Також триває робота над змінами у регулюваннях щодо аквакультури. У багатьох пропозиціях саме дані про смертність і втрати є відправною точкою. Якщо частина з них не враховується у основній статистиці, це може впливати на оцінку масштабу проблеми. На думку організації, повніша картина ситуації є необхідною при створенні правил щодо добробуту риб.

Dyrevernalliansen закликає до більш точного представлення даних щодо втрат у вирощуванні лосося. Організація вказує, що як наукові установи, так і державні органи повинні аналізувати загальну кількість риб, втрачених у виробництві. Лише такий підхід дозволить точніше визначити масштаб викликів у норвезькій аквакультурі. На практиці це означало б зміну способу подання даних, які сьогодні є однією з головних точок відліку у дискусії про майбутнє галузі.