Пляжі в Норвегії: більше будівель, менше місць для відпочинку

Прибережна смуга охоплює територію від берегової лінії до 100 метрів углиб суші. Тут діє право загального доступу, і будівництво, як правило, не дозволяється. Проте дані SSB показують систематичне зниження доступності. Наразі для людей доступно менше ніж 70% цієї зони. Найбільші обмеження спостерігаються на півдні та сході країни, особливо в районі Ослофіорду.

Доступність залежить від регіону. Середній показник по країні підвищують регіони на півночі та заході, де берегова лінія довга у порівнянні з кількістю мешканців. Інакше виглядає ситуація в густонаселених частинах країни. В Акершус недоступними є 71% прибережної смуги.

Важливе значення має також муніципалітет. SSB зазначає, що навіть у округах з високою загальною доступністю є місця з дуже обмеженим доступом до берега. Найнижчий показник має Вестбі в Акершусі. Потенційно доступними там є лише 21% прибережної смуги. Друге місце займає Квітсей у Ругаланн з результатом 22%.

Території біля прісних водойм не належать до прибережної смуги. SSB описує їх як зону річок і водойм, тобто територію до 100 метрів від озер і більших річок. Доступність там вища. У 2025 році вона становила 89% і майже не змінилася з 2000 року.

Іншу картину дають найбільші озера. У зоні навколо шести найбільших водойм лише Фемунден має показник вищий за середній по країні — доступність на рівні 91%. Найнижчий показник у Рандсфйордені. Там для загалу доступно 42% прибережної зони біля води.

У 2025 році до влади надійшло 999 заяв на будівництво в прибережній смузі. Було видано 883 позитивних рішення для заявників. У зоні річок і водойм було схвалено 331 із 359 заяв. Це становить 92,2% позитивних рішень при високій частці схвалень у всіх округах.