Норвезькі дилеми. Іммігранти збільшують кількість зайнятих і... безробітних

У 2015–2024 роках імміграція призвела до зростання кількості жителів і працевлаштованих, але водночас збільшила групу економічно неактивних. У популяції без іммігрантського походження зафіксовано незначне зниження кількості жителів віком 20–66 років, тоді як серед іммігрантів відбулося чітке зростання цієї групи.

Іммігранти відповідають за більшість приросту зайнятих – майже 163 тис., що становить 76% загального зростання зайнятості. Водночас кількість непрацюючих серед решти населення зменшилася більш ніж на 55 тис., а серед іммігрантів зросла більш ніж на 46 тис. Частка іммігрантів серед непрацюючих збільшилася з 26,2 до 32,4%, при цьому на зростання суттєво вплинула хвиля біженців з України.

Найбільше іммігрантів, які залишаються без роботи, походять з Азії — це майже 83 тис. осіб. Наступні великі групи становлять іммігранти зі Східної Європи, як з країн ЄС, так і з-за меж Союзу, де кожна з цих груп налічує трохи менше 50 тис. безробітних.

З Африки походять 34,4 тис. непрацюючих, а із Західної Європи (без скандинавських країн) — трохи менше 18 тис. осіб. За структурою часток Азія відповідає за трохи більше 32% усіх непрацюючих іммігрантів, а кожна з двох східноєвропейських груп — за трохи більше 19%.

Найчисленнішу групу серед непрацюючих іммігрантів становлять особи з коротким терміном перебування, менше чотирьох років у Норвегії — 31,2%. Друга за величиною група — це особи, які проживають у країні не менше 20 років, з часткою 24,2%, що пов'язано з вищим середнім віком і нижчою трудовою активністю.

За причиною імміграції домінують біженці, включаючи їхніх близьких, які приїхали за програмою возз'єднання сім'ї. Це понад 46% усіх непрацюючих. Близько п'ятої частини становлять інші сімейні мігранти, і подібна частка — трудові мігранти. Біженці, іммігранти з Азії та особи з коротким терміном перебування чітко переважають серед непрацюючих порівняно із загальною кількістю іммігрантів.

Серед решти населення найбільшу частку економічно неактивних становлять особи віком 55–66 років, тоді як серед іммігрантів розподіл більш рівномірний між віковими групами. Аж 69,6% непрацюючих іммігрантів мають вік від 25 до 54 років, порівняно з 46,3% у решті населення.

Частка осіб з початковою освітою подібна, але серед іммігрантів 34% безробітних мають вищу освіту, проти 25% у решті населення. Серед осіб поза групою іммігрантів найбільшу частку становлять особи із середньою освітою, які на 4 процентних пункти перевищують частку осіб з початковою освітою.

Серед непрацюючих без іммігрантського минулого 57% отримують медичні виплати, а 9% — пенсії та ренти, що обмежує їхній потенціал повернення на ринок праці. Серед іммігрантів частка тих, хто користується медичними виплатами, значно нижча і становить 26,7%.

Іммігранти частіше мають статус шукачів роботи або отримують інші виплати, переважно соціальну допомогу. У цій групі також більша частка осіб із невідомим статусом — 36,6%, проти понад 10% серед решти непрацюючих.

Дані показують, що відмінності між групами іммігрантів і рештою населення чітко пов'язані з регіоном походження та тривалістю перебування в Норвегії. Іммігранти з Азії та Африки частіше користуються медичними виплатами, а особи зі Східної Європи поза ЄС значною мірою беруть участь у програмах інтеграції.

Врахування осіб, які навчаються та шукають роботу, свідчить, що майже 40% непрацюючих іммігрантів цієї групи перебувають на етапі підготовки до виходу на ринок праці. Водночас велика частка невідомого статусу серед іммігрантів з країн ЄС пов'язана з високим рівнем незадекларованої еміграції, що впливає на реальну картину професійної активності.