Норвегія не приваблює фастфуд. Це відлякує великі мережі

Одним із ключових чинників є норвезькі мита та ціни на сировину. Міністерство сільського господарства та продовольства вказує, що м'ясо та молочні продукти обкладаються вищими митами, ніж у багатьох інших країнах.

Імпорт інгредієнтів пов'язаний з високими витратами, а місцеві продукти також дорогі. Для міжнародних мереж це означає зростання операційних витрат. В результаті маржа може бути нижчою, ніж на більших ринках, таких як США.

Важливе значення має також розмір і структура ринку. Норвегія — країна з розосередженою забудовою та невеликою кількістю місць, де ресторани можуть бути прибутковими. Франчайзингові мережі зазвичай планують вихід на ринок шляхом відкриття багатьох закладів одночасно.

У Норвегії можливості такої експансії менші. Додатково складніше знайти франчайзі, готових до інвестицій і фінансового ризику.

На ситуацію також впливає впізнаваність брендів. За словами представників галузі, багато американських мереж недостатньо відомі норвезьким споживачам. Це змушує витрачати багато коштів на маркетинг і формування іміджу.

В інших європейських країнах ці бренди вже присутні та краще впізнавані. З цієї причини Швеція часто обирається як більш передбачуваний стартовий ринок.

Державні установи підкреслюють, що Норвегія не застосовує спеціальних правил, спрямованих проти мереж фастфуду. Діють ті ж самі вимоги щодо безпеки харчових продуктів, ринку праці та захисту довкілля, що й для інших закладів громадського харчування.

Відсутність нових американських брендів не є наслідком адміністративних бар'єрів. Вирішальними є переважно витрати, масштаб ринку та умови ведення бізнесу.