До Норвегії приїжджає менше сімей іммігрантів. Поляки традиційно серед лідерів

У 2024 році до Норвегії приїхало 11 638 осіб у рамках возз'єднання сімей. Це на понад 3 тисячі менше, ніж роком раніше. Проте статистики підкреслюють, що реальна кількість може бути трохи вищою, оскільки для 7% іммігрантів не зафіксовано підставу перебування.

За підрахунками на основі даних 2017–2019 років, це приблизно 12 400 сімейних міграцій. Це помітне зниження порівняно з прогнозованими 18 900 у 2022 році та 15 200 у 2023 році.

Найбільшу групу сімейних мігрантів у 2024 році склали сирійці — зареєстровано 860 осіб. Далі йдуть поляки та громадяни Індії — обидві групи мають понад 700 приїздів.

У випадку поляків значна частина осіб мала невідому причину міграції, що може впливати на оцінку їхньої частки у статистиці. Серед мігрантів з-за меж ЄС найбільше сімейних приїздів стосувалося громадян Сирії, Індії, Пакистану, Філіппін та Афганістану. Дані також вказують на дуже обмежену кількість сімейних приїздів до українців, головним чином через статус тимчасового колективного захисту.

Довгостроковий аналіз за 1990–2024 роки показує, що з 276 314 біженців лише трохи більше однієї десятої отримали дозвіл на возз'єднання з близькими. Загалом приїхало 77 765 членів сімей, що дає співвідношення 0,28 на особу.

Більш детальні підрахунки для групи біженців 1990–2020 років підвищують показник до 0,43, якщо враховувати також наступні «ланцюгові» етапи міграції. Найбільше сімейних міграцій припадає на біженців із Сомалі, Іраку та осіб без громадянства. Найменше — на боснійців, косоварів і росіян.

Чіткі відмінності видно також за віком і статтю біженців. Переважна більшість сімейних приїздів стосується дорослих чоловіків, які часто прибували першими, а сім'я приєднувалася в наступні роки. Інакше виглядає ситуація з особами, які приїхали як неповнолітні без супроводу — на кожного з них припадає 0,52 сімейних мігранта, враховуючи три рівні возз'єднання сімей.

Зростання стосується насамперед сирійців, які мають право на возз'єднання з сім'єю, чого в меншій мірі зазнають, наприклад, афганці. Дані також показують, що возз'єднання сімей у цих групах відбувається динамічно, а збір близьких зазвичай починається швидко після отримання захисту.

Остання статистика підтверджує, що процес сімейної міграції залишається тісно пов'язаним із правилами захисту, структурою прибуття та специфікою окремих груп біженців. Зростає також значення змін у національному складі осіб, які прибувають до Норвегії, а також регуляцій, що впливають на темпи та масштаб возз'єднання сімей. У найближчі роки саме ці фактори можуть визначати подальші тенденції та напрями сімейної міграції.