Цих вбивств можна було уникнути. Психіатр розкрила проблеми норвезької системи

Ранді Розенквіст десятиліттями працює в норвезькій психіатрії та пенітенціарній системі. Вона брала участь, зокрема, в спостереженні за Андерсом Берінгом Брейвіком. У розмові з VG вона вказує, що відсутність раннього лікування та постійної опіки підвищує ризик трагедій. Дані редакції показують масштаб проблеми з 2000 року.

З 2000 року в Норвегії загинуло 127 осіб, убитих злочинцями з тяжкими психічними розладами. Йдеться про осіб, визнаних неосудними на момент скоєння злочину. Це становить близько 15% усіх вбивств за цей період. За даними Kripos, у 2014–2021 роках майже кожне третє вбивство або замах було пов'язане з тяжкою психічною хворобою злочинця. У 2018–2021 роках кількість таких злочинців була більш ніж удвічі вищою, ніж у 2014–2018 роках.

З 2015 року також зростає кількість поліцейських інтервенцій, пов'язаних із психіатрією. Це пов'язано зі зміною закону, яка ускладнила застосування примусового лікування. Розенквіст підкреслює, що неможливо передбачити, хто стане вбивцею. На її думку, краща опіка могла б обмежити кількість найтяжчих злочинів. Вона вказує, що, можливо, половини вбивств можна було б уникнути.

Розенквіст звертає увагу на занадто пізню діагностику. Часто повний діагноз встановлюється лише після акту насильства. Багато злочинців мали багаторічні психози та складні життєві умови. Психіатр описує їх як так званих пацієнтів обертових дверей. Їх багаторазово госпіталізують і швидко виписують.

Кількість психіатричних ліжок у Норвегії зменшилася з 7745 у 1990 році до близько 3200 у 2022 році. Це означає зниження з 2,5 до 0,75 ліжка на 1000 мешканців. Наразі одне ліжко припадає приблизно на 1300 осіб. За словами Розенквіст, близько 50% пацієнтів виписуються протягом тижня, а більшість — через два-три дні. На її думку, лікування психозів вимагає плану щонайменше на п’ять років, чого неможливо досягти за такий короткий час.

Схожі висновки наводить Сігрид Медхус з психіатричного відділення в Ахусі. Вона вказує на переповнені відділення та тиск швидких виписок. Зазначає, що частину місць займають пацієнти, вже засуджені до лікування після тяжких злочинів. Особи без такого вироку випадають із системи.