Новий звіт про Норвегію. Ці ресурси цікавлять Трампа, Європу та оборонну промисловість

Міністр промисловості Сесіліє Мюрсет отримала в п’ятницю, 19 червня, звіт «Критичні та стратегічні ресурси в Норвегії – позиції та потенціали». Це перший великий аналіз ролі Норвегії в ланцюгах постачання, за які борються країни Заходу. Документ підготували Prosess21 та Норвезька рада з досліджень (Forskningsrådet) на замовлення Міністерства торгівлі, промисловості та рибальства (NFD).

Звіт чітко вказує: норвезька промисловість і мінеральний сектор вже сьогодні постачають ресурси, важливі для економіки, трансформації та безпеки союзників. Мюрсет підкреслила, що йдеться про внесок у створення цінностей та стійкість західних країн. На кону — ланцюги постачання поза контролем Китаю.

Критично важливі ресурси потрібні для виробництва електромобілів, вітрових турбін, чипів, дата-центрів, ракет і сучасних військових систем. Європа та США вже багато років намагаються зменшити залежність від Китаю, який домінує у видобутку та переробці рідкоземельних металів, графіту, кобальту та інших ресурсів. Звіт описує цю зміну як перехід від торгівлі до політики безпеки. Ресурси стали елементом суперництва між державами.

Фенсфельтет розташований у Телемарку. Родовище знаходиться на стародавній вулканічній структурі віком близько 580 млн років і містить найбільшу відому в Європі концентрацію рідкоземельних металів. Dagbladet повідомляє, що адміністрація Дональда Трампа вже раніше вказувала на цю територію як стратегічно важливу. Ті ж ресурси важливі для американських планів забезпечення доступу до критичних матеріалів.

Трамп пов’язував інтерес до Гренландії з її мінеральними ресурсами. Цього року він також уклав мінеральну угоду з Україною. За даними NFD, Фенсфельтет пропонували як стратегічний проєкт у міжнародній мінеральній співпраці MSP, яку згодом замінила FORGE. Мета цих дій — забезпечити західним країнам доступ до критично важливих ресурсів.

Звіт також показує, що найбільша цінність виникає не лише під землею. Норвезька переробна промисловість експортує критично важливі ресурси майже на 100 млрд норвезьких крон щороку, тоді як саме видобування становить близько 3,5 млрд крон. Автори попереджають, що розвиток можуть стримувати тривалі процедури отримання ліцензій, суперечки щодо земель, нестача капіталу та невпевнений доступ до енергії.